Мова тіла. Кожен рух має значення

0

Автор: Крюков Микола, студент групи РПЗ-4

Спробуйте у процесі спілкування з кимсь зняти себе на камеру і під час перегляду зйомки уважно роздивіться миттєві мікровирази свого обличчя, повороти голови, рухи рук, положення ніг, позу загалом. Нічого не «чіпляє» уваги? Ваші жести не суперечать тому, що ви говорите вголос? Не помітили зайвих рухів? І головне: ви собі вірите?
Хоча у повсякденному житті поведінку людей не аналізують в уповільненій зйомці, відчуття на кшталт “щось тут не те” може зіпсувати проведення важливих переговорів, виступ перед великою аудиторією чи співбесіду під час прийому на роботу. Інтерпретація людських жестів може відбуватися як на підсвідомому рівні, так і на рівні обізнаної людини, яка розуміється на значенні окремих рухів. Уміння “говорити” власним тілом та розуміння невербальних сигналів інших людей дає змогу скоригувати свою поведінку відповідно до ситуації та правильно трактувати дії інших. Це не завадить ані в діловому, ані в особистому житті.

“Ключі”
Не секрет, що люди іноді, нехай навіть і на підсвідомому рівні, маніпулюють мімікою й жестикуляцією, аби справити виграшне для них враження на співрозмовника. “Ключі” до розгадки справжнього стану людини часто можуть мимоволі промайнути у її міміці чи жестах ще до того, як вона встигне одягти відповідну, заготовлену заздалегідь, маску. Хоча б на якусь мить, але істина визирне з очей, торкнеться посмішки чи заметушиться в руках…
Найважливіші сигнали, за якими можна розпізнати старанно приховувані наміри співрозмовника, як вважають дослідники, слід шукати в позі, очах та рухах рук. Хоча й стверджують, що міміку губ трохи легше контролювати, аніж рухи лоба та очей, – фальшива усмішка, що з’явилась на мить раніше чи трохи пізніше, ніж її очікують, або раптово, коли її не очікують зовсім, – викличе підозру та сумніви у щирості співрозмовника. Причому недовіра зростає, коли усмішка залишається на обличчі надто довго (тривалість природної усмішки приблизно 4 секунди).

“Эти глаза напротив…”
Чи не найактивнішу участь у розмові беруть очі. Приблизно три чверті часу в повсякденній бесіді ми дивимось в очі співрозмовнику, відводячи погляд на 1-7 секунд. Тривалий погляд в очі візаві, який у цей час щось розповідає, – зазвичай сприймається як сигнал того, що його словами цікавляться, створює враження підтримки та викликає несвідоме почуття приязні. Той, хто менше дивиться в очі партнеру, – домінує в розмові й, до речі, утверджує свій авторитет. Перехопити естафету бесіди в людини, яка не дивиться партнеру в очі, досить складно.
Аналізуючи те, що відбувається з очима співрозмовника, можна дізнатися, чи правду він говорить. Брехати очима – справа не з легких. Їх вираз майже не піддається свідомому контролю, тому брехуна можна легко викрити. Для більшості людей дивитися в очі тим, кого вони свідомо обманюють, надто складно, тому вони часто та надовго відводять погляд, зовсім відвертаються від співрозмовника, більше, ніж звичайно, кліпають або починають красномовно “бігати очима”. З іншого боку, така поведінка може бути ознакою дискомфорту співрозмовника, а не брехні. Деякі вчені стверджують, що дискомфорт проявляється у звужених зіницях: коли людина дивиться на те, що їй неприємно – її зіниці зменшуються.

АНТИпоради
Краще не придумаєш… якщо вам набрид успіх
·Не розслабляйте тіло. Скутість, напруженість і замкнутість – ось що вам потрібно. Міцно зімкнені губи, руки стиснуті в кулаки чи складені хрест-навхрест на грудях, голова втягнена в плечі – і нікому й на думку не спаде заговорити до вас. Пам’ятайте: варто лише розслабитися, відкрити долоні й привітно подивитися на співрозмовника, як ви сподобаєтеся йому…
·#никайте погляду в очі. Вивчайте стелю, читайте журнал, роздивляйтеся чоботи, а ще краще – розверніться спиною до того, хто говорить, і ви остаточно розвієте міф про те, що з вами можна знайти спільну мову.
·/комога інтенсивніше жестикулюйте. Щойно з’явиться хоча б найменший привід показати своє роздратування, починайте голосно кричати, активно розмахувати руками, великими кроками рухатись по кімнаті, кидати похмурі погляди та обов’язково почервонійте… За хвилину поруч нікого не залишиться.
·‑пускайте повіки на очі. Що частіше й довше – то краще. Так ви дасте зрозуміти, що неймовірно втомилися від розмов. Ефект можна підсилити позіханням чи потиранням очей.
·іколи не посміхайтесь. Східна мудрість стверджує, що похмурі люди – погані люди, вони не мають згоди самі з собою, не знайшли внутрішнього спокою і завжди чимось невдоволені. Без сумніву, “кисле” обличчя стане оберегом від нав’язливих співрозмовників. Відсутність клієнтів, партнерів чи просто друзів – гарантована.

Як прочитати жести
За допомогою рук у звичайній розмові люди пояснюють значення сказаного, проте деякі неконтрольовані рухи руками можуть багато розповісти про стан співрозмовників. Зім’ятий в руці аркуш паперу чи нервове теребіння речей у руках видає хвилювання. Менше послуговуються руками ті, хто каже неправду: міцно стиснені чи засунуті глибоко в кишені руки немовби відмовляються брати участь в обмані. Часте торкання рукою обличчя також може розцінюватись як можлива ознака брехні. Класичний приклад – рука, що перебуває над ротом чи під ним. Інші рухи, якими намагаються замаскувати неправду – потирання носа, погладжування підборіддя, смикання вуха, несподіване широке розведення руками.
Про напруженість, дискомфорт, неприємні відчуття чи спробу збрехати свідчить часто схрещування та випростовування ноги, повертання на стільці, метушливість. Почісування потилиці, теребіння підборіддя, необґрунтоване торкання свого волосся вважається швидше ознакою зніяковіння, збентеження, безуспішними спробами знайти вихід із ситуації чи розв’язати певну проблему. Півсвідомий рух до носа може означати стан нерішучості співрозмовника.
Інтерпретуючи жестикуляцію, увагу зазвичай звертають на відкритість чи закритість жестів і пози. Навряд чи втягнута голова й підняті плечі створять враження щирої та відвертої людини, тоді як відкриті долоні, навпаки, сприятимуть створенню довіри.
Загалом же зазначають, що спокійні, виважені жести імпонують партнерам, жваві й збуджені – захоплюють чи лякають, а запальні – викликають тривогу та зніяковіння. А широкі, пафосні, спокійні жести до того ж притягують увагу. Вони використовуються, з одного боку, “великими людьми”, узгоджуючись з їхньою вагою в суспільстві та керівною роллю, з іншого боку – людьми хвалькуватими, які намагаються привернути до себе увагу й почасти перебільшують своє значення в суспільстві. Дрібні, непомітні рухи, навпаки, властиві скромним, тактовним, неамбітним людям, які не хочуть звертати на себе увагу. Хоч і тут варто бути напоготові: можливо, вас свідомо намагаються ввести в оману.

Дзеркальне відображення
Нерідко під час бесіди один зі співрозмовників імітує мову тіла того, хто сидить навпроти. В більшості випадків таке копіювання відбувається абсолютно несвідомо, проте іноді люди цілеспрямовано копіюють партнера з надією сподобатися йому, знайти з ним спільну мову чи просто бути схожим. Обережне й стримане наслідування пози партнера теоретично може викликати в нього тепле ставлення й довіру, проте використовувати його потрібно дуже обережно. Сліпа зміна пози кожного разу, коли це робить співрозмовник, виглядатиме безглуздо чи навіть брутально. Співбесідник може сприйняти таку поведінку як трюк, та з обережністю поставиться до того, хто його виконує.

“Гарні” та “погані” брехуни
Майстерні брехуни, навіть відстоюючи твердження, яким вони самі не вірять, уміють виглядати активними, доброзичливо налаштованими, безтурботними, упевненими в собі та сповненими ентузіазму. Натомість тим, хто проявляє неспокій, тривогу, почуття провини навряд чи вдасться справді ввести в оману співрозмовника. Виказати його можуть підвищений, порівняно зі звичайним, тон голосу, уповільнений темп мовлення, напруження в голосі чи поставі, розширені зіниці, менш активні рухи головою, уривчасте мовлення. Переконливо обманюють ті, хто можуть зробити вигляд, ніби їхня брехня немає особливого значення.
Ознаки брехні проявляються в людських жестах переважно внаслідок відчуття внутрішнього конфлікту: щось у людині не хоче говорити неправду. Тому справжні, майстерні брехуни, як правило, самі вірять у те, що кажуть, і чим більше вірять вони, то легше їм переконати інших. Аби завоювати довіру співрозмовника «майстри брехні» активно використовують усмішку, дивляться йому в очі, намагаючись не відводити погляд надовго. Ті ж, хто не вміє, проте через певні обставини змушений обманювати, часто намагаються сховати своє тіло від співбесідника (наприклад, за великим столом) чи займаються якоюсь справою під час розмови.


Share.

Comments:

Leave A Reply

'