Кинути все. Втомлені від життя люди

0

Автор: студент групи РПЗ-3, Долішний Ігор
Торік наша сусідка, що займає досить жирну посаду, кинула роботу, здала свою прекрасну трикімнатну квартиру успішної молодій сім’ї і виїхала жити на дачу. Назавжди.
До пенсії їй залишалося ще років 15-20.

Навколишні дивувалися і крутили пальцем біля скроні. Кинути таку роботу? Таку квартиру? Проміняти все на дерев’яну халупу з бузком під вікном і видом на болітце? Це не нормально. Та всі мріють домогтися такого успіху! А вона абсолютно щаслива.

І залишок життя збирається провести на маленькій дерев’яній терасі, читаючи книги, саджаючи на виділеній під город квадратному метрі петрушку і готуючи дітям борщі.
Звичайно, я трохи утрирую.

Вона кудись щось пише. Десь читає якісь лекції. Щось робить і щось заробляє. Але це настільки незначно і невтомливо в порівнянні з її минулим життям, що навіть згадки не варто.

З кожним роком таких людей стає все більше.
Звичайно, не всі кидають все і виїжджають в глушину. Але змінюють життя суттєво. Наприклад, з лікарів йдуть у вільні фотографи, з бухгалтерів – в журналісти.

Зверніть увагу: чому з кожним роком стає все більше і більше фрілансерів? Так, в століття інтернету і високих технологій немає необхідності бути прив’язаним до конкретного робочого місця і жорстким графіком з дев’яти до шести. Але є й інше.
Є втомлені від життя люди.

Занадто наполегливо нам намагаються нав’язати успішність. Успішність. Ви можете дати чітке визначення цьому слову?

З дитячого садка людина завантажений під зав’язку. Нескінченна обязаловка. Ранні підйоми. Манна каша. Тиха година. Сиди тихо. Гуртки. Субота. Ранні підйоми. Англійська і малювання. Школа. Ранні підйоми. Уроки. Домашні завдання. Іспити. Знову іспити. Інститут. Ранні підйоми. Лекції. Іспити. Робота. Ранні підйоми. Нарада. Звіти. Планерки. Аврали.

На пенсії виспишся. Спершу доможися.

Бийся головою об стіну. Будь успішний. «Високоефективні люди». Чули? Не лінуйся, не хворій, відпрацював – вмирай. Відмінний Работнічек. Мрія кожного керівника. Чи не простигає, не втомлюється, не ходить у відпустку і на дитячі ранки, працює понаднормово і по вихідних. Він же хоче бути високоефективним і успішним. Треба. Точно треба?

Протягом усіх років навчання відчайдушно лякають і загрожують. Вчися, а не то нічого з тебе не буде. Вчися, а не те, крім як у двірники, нікуди не візьмуть. Вчися, а не те …
Стандартний набір. Дві вищі освіти. Вдале заміжжя. Престижна робота. Квартира, машина і дача. Море пару раз на рік. Париж на річницю весілля. Діти в гімназії. Двадцять чобіт тридцять сумок. На сезон. Все як у людей. Точно треба?
Хтось колись вирішив, що саме ось це ось все і є успішність. А ви впевнені, що саме в цьому вона вимірюється? І чи потрібна вона взагалі?
Успішність. Насправді це одне з найбільших надувательств нашого життя.
Все це неважливо.

Розуміють сю просту істину, як правило, глибоко втомлені від життя люди, для яких на перше місце виходить душевний спокій. Можливість нікуди не бігти. Нікому нічого не доводити. Жити, а не виживати.

Є люди, які бігли, бігли, потім впали і зрозуміли, що більше не можуть. Тим більше коли йдеться про нове покоління молодих людей, які вже з двадцятирічного віку встигли побувати на серйозних керівних посадах, тягнуть за собою непомірний тягар турбот і відповідальності. Вони вже всі бачили, всі вміють і більше нічого не хочуть, окрім спокою. Отака рання старість.

Тоді вони раптом починають бачити життя в іншому світлі. Найчастіше це трапляється на тлі серйозного перевтоми і сильного стресу. Валяючись в шпитальці, можна багато чого зрозуміти.

Втомлені люди поступово змінюють все і змінюються самі. Вони вчаться жити заново, повністю підлаштовуючи обставини під себе, під свої потреби, бажання і біологічний годинник. Повністю контролюючи своє життя, не довіряючи її настроям і рішенням роботодавців. Вони малюють аквареллю і багато читають. Варять борщі і печуть пироги. Гуляють в парку і грають з дітьми в м’яч. Просто дихають повітрям. Розуміють, що однієї сумки, виявляється, цілком достатньо.
Вчаться жити сьогодні і зараз, відчуваючи кожну хвилину.
Саме тому вже досить давно з’явилися такі поняття, як дауншифтинг і товариства боротьби з надмірним споживанням, стали так популярні фріланс і зимівлі в індійських хатинах.

Дворник.

З дитинства лякали. А зараз здається, що добре на свіжому повітрі мітлою махати.
У всякому разі, ця робота видається мені привабливіше редакторської посади в щомісячному журналі обсягом понад ста сторінок. Коли немає часу поїсти і випити чашку кави. Коли о десятій вечора раптом згадуєш, що ще в обід хотів сходити в туалет. Коли в одинадцятій вечора дзвонить рекламодавець і просить терміново переробити макет. А о дев’ятій ранку журнал вже повинен бути в друкарні … А потім спускаєшся вниз темними сходами, бо ліфти в будівлі давно не працюють. І не викликаєш таксі, а йдеш пару зупинок пішки, щоб трохи оговтатися. І думаєш про те, що до ранку треба дописати статтю і у вісім вже бути в редакції. А вдома голодна дитина і його недописаний твір. А о пів на першу ночі раптово дзвонить проснувшийся автор і просить внести правки в текст. І вранці знову ця круговерть. І за півгодини до здачі в друкарню прийде головний і скаже переробляти все до бісової матері. Як? Йому плювати. Виходьте в вихідні.

Є люди, які реально отримують від усього цього задоволення. До кінця життя не втомлюючись від божевільного ритму. І можуть почувати при цьому життя у всіх її проявах. Ну і відмінно. Не можуть же всі бути суперуспішними. Не можуть всі обіймати престижні посади і керувати суперуспішними компаніями. Хтось повинен і опале листя помсти.

Втомлені від життя люди і люди, ганяються за успіхом, ніколи не зрозуміють один одного. Ясно, що кожному своє. Але якщо ви відчуваєте, що більше не можете, не бійтеся все змінити. Не треба ставитися до життя занадто серйозно. Вона для цього занадто коротка.


Share.

Comments:

Leave A Reply

'